13 березня на факультеті туризму «ДВНЗ Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника» відбулася надзвичайно цікава лекція, темою якої став «булінг». Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “булінг”, варто розуміти агресивну поведінку щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. Лекцію із студентами проводили спеціалісти відділу державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області – Бойко Віра Олександрівна та Гриник Тетяна Василівна. Окрім того, ознайомлювали аудиторію із проявами та наслідками булінгу студенти IV-го курсу факультету психології: Дворянська Марія Степанівна та Вовчук Богдан, а також працівники відділу виховної та психологічно-педагогічної роботи – Блашків Ірина Ярославівна, Мацько Романна Михайлівна, Юрченко Зоя Володимирівна.
Чому зараз є важливим обговорення даної теми із молодим поколінням? За статистикою, 67% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті. Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до психолога. Причому проявлятися він може у різних видах. Розрізняють булінг:
- Фізичний;
- Економічний;
- Психологічний;
- Сексуальний;
- Кібербулінг;
В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». Завдання батьків, однолітків, викладачів — сформувати толерантне ставлення до дітей-«вигнанців». Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це підліткові суїцидальні думки.
Тому для нас важливим є не триматися осторонь. НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ. Статистика показує, що лише 12% людей реагують на прояви насильства і стараються допомогти. В ході лекції психологи і працівники юстиції наголошували не бути байдужими до проявів булінгу. Із студентами велась дискусія, де кожен зміг висловити свою думку, зрозуміти власні помилки та в подальшому не стояти осторонь булінгу. Було показано цікаві короткометражні соціальні ролики із проявами булінгу у школах та у повсякденному житті, й кожен зміг винести для себе урок із побаченого. Насамперед варто бути людьми і дбати про інтереси інших, а не про власний імідж чи репутацію. А якщо йдеться й про фізичне насильство обов‘язково потрібно залучати соціальні служби та поліцію. 16 січня в Україні було підписано закон про протидію булінгу. Він набрав чинності наступного дня після публікації в офіційній пресі. Цей закон передбачає чіткий алгоритм дій на випадок цькування. І покаранням за цькування може стати не тільки штраф, а й позбавлення волі.
Проект Мін‘юсту «Я маю право!» навчає громадян користуватися своїми правами та захищати їх у разі порушення. Якщо ви стали жертвою, свідком чи навіть були агресором булінгу, зверніться за консультацією у контакт-центр системи безоплатної правової допомоги за номер 380 800-213-103. Більше інформації можете дізнатись на сайті www.stopbullying.com.ua