Шановні колеги, студенти!
Сьогодні минає рік нашої незламності. Рік нашого протистояння : мужнього, впертого, наполегливого, нескоримого, важкого, кривавого, трагічного, але героїчного.
Величний народе незламної країни!
Хочеться звернутися до вас саме такими словами, які стали рефреном нашої незламності. Підступний, хижий варвар з Північного Сходу, присвоївши собі нашу історію і культуру, наважився знищити насфізично. Він мав на меті зламати нашу волю, залякати і знищити нас. Його мрією було здобути нашу Столицю за три дні, а за два тижні вийти на західні кордони нашої держави. Він сподівався, що на українській землі його зустрінуть з квітами, і за традицією – з хлібиною на рушнику. Однак руки пересічного селянина зав’язали йому рушника на шиї, а мужня жінка роздавала нелюдям насіння, щоб поклали до кишень – хай проросте воно соняшниками на українських полях.
На боротьбу з ворогом стали і ми – колектив факультету туризму. Від студента – до декана. Волонтерство, допомога переселенцям у поселенні в гуртожитки університету, допомога конкретній військовій частині у організації служби харчування, придбання і перевезення до пунктів призначення з закордону засобів захисту, медичних розхідників, предметів першої необхідності, продуктів харчування, виготовлення маскувальних сіток, організація безкоштовних екскурсій по місту Івано-Франківську. Разом з усією Україною ми рахували вдалі влучення в серіалі “Чорнобаївка” і гордилися тим, що до того докладалися безпосередньо і наші викладачі.
Окреме дякую нашим студентам і студенткам, випускникам і випускницям, які взяли до рук зброю і стали на захист рідної країни. На жаль, не всі з них залишились живими, а про окремих немає конкретних відомостей.
Через біль і страждання ми навчилися посміхатися. Бо треба підтримати тих, хто просить нашої допомоги (як от колеги з Херсонського державного університету). Бо треба бути гордим свого покликання – обрати свободу і волю, а не колаборацію і приниження, бути частиною великої соборної нації, а не безбатченками і манкуртами.
Немає тієї сили, що могла б нас здолати. Наша єдність і любов до рідної землі непереможні. Ті, хто залишився тут тоді і сьогодні можуть бути не впевненими у власному виживанні, але готові віддати своє життя, щоб була УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ.
Гордий бути з вами в цей важкий час випробувань. Вірю в вас і пишаюся вами.
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА НАЦІЇ! СЛАВАГЕРОЯМ!
ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ!