Колективні монографії, історичні розвідки, кореспонденція, наукові аналізи та збірники статей – українські та польські дослідники презентували видання, які нещодавно вийшли друком.
Ознайомитися з книжковими новинками можна було під час ХІІ Українсько-польської зустрічі «Майбутнє, сучасне, минуле. Нові виклики. Прогнози розвитку українсько-польських відносин», котра тривала в Яремчі 19–22 вересня.
Першими свої останні наукові розвідки під назвою «Релігійний чинник етнополітичних процесів у Галичині: повоєнна радянська доба і сучасність» презентували Віктор Войналович та Наталія Кочан. Як зазначили автори, етнополітичні дослідження займають чільне місце в їхній діяльності, а на основі подібних аналізів етнополітичних процесів уже було підготовлено фундаментальні праці щодо регіонів, зокрема, Донбасу та Закарпаття.
Віктор Войналович зауважив, що Галичину для чергового дослідження обрали невипадково, адже цей регіон, зважаючи на наявність чисельних представників різноманітних віросповідань, складав чи не найбільшу загрозу для СРСР із погляду радянської релігійної політики.
Так, більшість на території Галичини становили греко-католики, також потужними були громади римо-католиків та протестантів. «Таке різноманіття важко піддавалося контролю, який ставив собі за мету радянський режим», – сказав Віктор Войналович і додав, що ініційовані СРСР погром греко-католицької церкви та акції карального характеру призвели до серйозних трансформацій релігійного простору, передусім до того, що значно поширилося російське православ’я. Натомість після 80-х років на Галичині спостерігалося інтенсивне відродження релігійних напрямків, зокрема завдяки легалізації греко-католицької церкви.
Наталія Кочан, своєю чергою, зупинилася на сучасних процесах, які вдалося простежити в результаті дослідження. Вона відзначила, що на Галичині зафіксовано найнижчий рівень релігійності населення та представництва нових релігійних рухів. Новим для регіону явищем є повільна трансформація історичної пам’яті в інклюзивну, а особливої уваги заслуговує відтворення в пам’яті зниклих єврейської та польської католицької спільнот, що відбувається завдяки зусиллям громадянського сектору.
«Релігійне середовище відстає від світського, зокрема в сприйнятті сучасних реалій у всій їхній різноманітності. Світське середовище набагато відкритіше й швидше ламає стереотипи. Церкви в Україні в цілому не могли стати реальними рушіями політичних змін усупереч очікуванню суспільству. І зміни, які простежуються в церквах, відбуваються під тиском суспільства», – резюмувала дослідниця.
Богуміла Бердиховська, презентуючи видання «Jerzy Giedroyc – Bohdan Osadczuk, Korespondencja 1950–2000», зазначила, що, попри те, що книгу анонсували ще два роки тому спершу на Львівському форумі, а згодом у Києві, друком вона вийшла не так давно.
«Це капітальна праця про польсько-українські стосунки в еміграції, зокрема про перше десятиліття відносин між незалежними Україною та Польщею», – сказала авторка.
Розповіли на українсько-польській зустрічі й про видання «Були трактовані наскрізь гуманно…» Косачівський табір для інтернованих осіб в контексті українсько-польських взаємин у Галичині (1928–1919 рр.). Колективна монографія», над яким працювали Володимир Великочий, Іван Монолатій та Юрій Плекан.
Як розказали науковці, за основу для написання роботи вони взяли архівні та музейні документи, котрі містять відомості про польських військовополонених доби Західноукраїнської Народної Республіки. Головним питанням, над яким працювали автори, було те, чи дійсно українці Коломиї відповідальні за смерті поляків Галичини. І як виявилося в ході дослідження, відповідно до історичних джерел, українські медики навпаки рятували інтернованих, нерідко ризикуючи власним здоров’ям і життям, лікуючи полонених у таборі від тифу, червінки тощо.
Іван Монолатій наголосив, що загалом авторам вдалося встановити імена та прізвища більше 100 полонених поляків, а також тих осіб, котрі спочивають на військовому кладовищі Коломиї, яке функціонує з 1914–1918 рр.
Натомість Володимир Великочий поділився, що опрацьована тема доволі делікатна, тому дослідники намагалися максимально об’єктивно підійти до її вивчення та висвітлення. «Проблематика не є закритою і ще вимагає подальших досліджень. Ми лише започаткували цей процес і намагалися не загострити проблему, а об’єктивно її висвітлити», – акцентував він.
Із виданнями Центру східноєвропейських студій Варшавського університету, зокрема періодичними, ознайомив учасників зустрічі Денис Куценко. Відзначимо, що під час усіх дискусійних панелей і презентацій у конференц-залі діяла розкладка з примірниками книг і часописів, котрі всі охочі могли придбати.
Із перспективи ХХІ ст. на взаємини білоруського, українського, польського та литовського народів після 450 років від Люблінської унії намагалися поглянути автори книги «Stosunki Polski z Litwą, Ukrainą і Białorusią 450 lat po Unii Lubelskiej» за редакцією Томаша Стемпнєвського.
Під час презентації цього видання Валентин Балюк зосередився на сучасній співпраці науковців із Білорусі, Польщі, Литви та України та необхідності створювати нові дослідницькі групи, писати нові твори та видавати їх не тільки польською чи українською, а й англійською, аби про ситуацію в Україні знали і країни Західної Європи, які визначають конфлікт на Сході України не агресією чи окупацією, а гібридною війною. Окрім того, важливо, аби Захід зрозумів, що «Росія Путіна несе загрозу не тільки Україні, а й усій Європі, адже розмиває основні цінності».
Працю «Нова структурна політика в умовах відкритої ринкової економіки. Збірник наукових праць», що вийшла за редакцією поляка, декана факультету менеджменту Варшавського університету Алойзи-Збігнева Новака та китайця Джастіна-Їфу Ліня представили сам Алойзи Збігнев Новак і ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда. Як наголосив останній, важливо, що книгу, котра описує сучасні потреби нової структурної політики в глобальній економіці з поглядів авторитетних науковців зі світовим ім’ям, вдалося перекласти й видати українською мовою.
Складній долі, яка випала на українську меншину в Польщі, присвячена робота Романа Дрозда «Українці Польщі: погляд на своє минуле (1947–2005 рр.)». Як зізнався сам автор, книгу він писав із потреби, аби «українська національна меншина оцінила своє минуле на дорозі повернення свідомості і гідності, які були послаблені і зруйновані акцією «Вісла».
Хоча події книги розпочинаються з 1947 р., видання також показує зміни, які настали серед української громади в Польщі після 1989 р., адже «демократизація життя в Польщі мала величезний вплив і на українську громаду, представники якої стали повноправними громадянами Польщі».
«Українці розпочали використовувати ті можливості, які з’явилися, аби повернутися до своєї свідомості. Вони стали їздити до своїх рідних сіл, де передусім ішли на цвинтарі й шукали могили своїх предків, відновлювали їх, ставили пам’ятники», – сказав Роман Дрозд і додав, що видання показує також, що українці в Польщі не до кінця зрозуміли відчуття поляків, хоча й були польськими громадянами, оскільки між українською меншиною й поляками не було діалогу. «Більшість українців про Волинь нічого не знали, не до кінця розуміли польську кривду, тому зближення між українцями і поляками таке важке», – пояснив автор.
Він зауважив, що часто в польсько-українському діалозі забувають про національні меншини поляків в Україні та українців у Польщі: «Ми є, поляки в Україні та українці в Польщі, ми маємо свої досягнення і можемо відіграти велику роль на шляху зближення між поляками та українцями».
Перекладач Микола Лесюк зізнався, що робота над книгою не давалася йому легко, адже, читаючи, він нерідко не міг стримати сліз. Він зауважив, що праця Романа Дрозда така щемлива, оскільки автор описує події без упереджень, опираючись лише на життєві факти.
Також у рамках ХІІ Українсько-польської зустрічі «Майбутнє, сучасне, минуле. Нові виклики. Прогнози розвитку українсько-польських відносин» презентували книги «Wołyń i Galicja Wschodnia pod okupacją niemiecką. 1943–1944», «Wołyń i Galicja za drugiego Sowieta» за редакцією Лукаша Адамського та Гжегожа Грицюка і монографію волинських дослідників «Війна пам’яті та війна пам’ятників у сучасних українсько-польських відносинах» Людмили Стрільчук та Андрія Нінічука.
Як зауважила Людмила Стрільчук, праця волинських авторів вийшла друком лише в понеділок, 16 вересня. Теж додала, що для неї, як уродженки Волині, було важливо об’єктивно й всесторонньо висвітлити тему Волинської трагедії.